Микола Дементійович Гербич

Микола Дементійович Гербич

Микола Дементійович Гербич

Народився Микола Дементійович у 1932 році. Сім’я була багатодітна (семеро дітей). Батько, Дементій Григорович, наймитував на хуторі під Києвом, був кавалеристом Першої Кінної Армії, партизанив у роки війни. Перед війною велика родина Гербичів повернулася з безкрайніх саратовських степів на милу серцю Україну, в Калинівку, де й пустила міцне коріння.  Батько прищепив своїм синам любов до ні з чим не зрівняного аромату стиглої достиглої пшеничної ниви. Тому й пішли сини батьківською хліборобською стежкою.

Господарство (тоді воно називалось радгосп «Кегичівка») спеціалізувалось на вирощенні зернових культур, а також цукрового буряку. Вклад сім’ї  Гербичів в колективний коровай кожного року був величезний. Наприклад, землі вони обробляли до 2500 га, збирали з неї 7000 т цукрового буряку із 17000 т в цілому по господарству.

М. Д. Гербич з 16 років за кермом трактора. Вирощував пшеницю, кукурудзу, але найбільше йому подобались буряки. Кожного року він ставив перед собою завдання: зібрати 400, 450, 500 ц солодких коренів з 1 га. І завжди  завдання було перевиконане.

М. Д. Гербич з сином М. М Гербичем

Кожне поле, на якому працював М. Д. Гербич, мало неначе сімейний почерк, якийсь особливий шик. Рядочки буряку, що тільки-но зійшов, були схожі на натягнуті струни: жодної кривульки

Держава відзначила трудовий подвиг найвищою нагородою: М. Д. Гербичу присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці і вручили Золоту Зірку. не знайти. Багато зусиль прикладали Микола Дементійович і його ланка, щоб урожай був відмінним. Його дружина, Катерина Степанівна, теж працювала разом з чоловіком: прополювала разом з іншими жінками бурякові ланки. Слухав Гербич порад старших, читав багато наукової, спеціальної літератури, спілкувався з ученими тодішнього сільськогосподарського інституту імені В. В. Докучаєва. Його важка і натхненна праця завжди винагороджувалась відмінними врожаями.

Калинівським династіям, людям праці, присвячена книга-нарис І. П. Лахна «Калиновские родники» ( «Прапор», Х. – 1979), яка є в кожній бібліотеці Харківщини. Районна газета „Наш край” неодноразово друкувала статті про знатного буряковода.